Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину,
І нам
твою історію творить.
Події, що відбуваються в нашій державі, не можуть
залишити нас байдужими. 23роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90 – ті,Україні
вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з
вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер майже кожну родину так чи інакше опалило
полум’я військових дій.
Наразі вже точно
зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що це герої –
хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з
того світу, волонтери на плечах, яких
тримається наша армія. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути
просто вітанням це вже віддання шани найкращим,котрі у найважливіший момент
нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини,а
також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.
Такими словами
розпочався урок мужності в НВК «Межиріцька ЗОШ І-ІІІ
ст. - ДНЗ» – це сходинка у нашому пізнанні того, свідками
чого довелося стати. На свято були запрошені: Шпарук
Василь – голова громадського об’єднання «Межиріцька сотня», Шпарук
Юрій, Мазяр Саша – учасники АТО, волонтери. Зокрема, Шпарук Юрій, розповів про нелегкі будні неоголошеної війни,
та наголосив, що Україна буде незалежною та цілісною завдяки героям-патріотам,
котрі перебувають на лінії фронту. І з перших вуст ми почули про все, що відбувається на сході України . Слова учасників
заходу супроводжували презентації
про мужніх героїв, які захищають нашу державу. Коли перед очима кадри з новин, фото
поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів
«душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для наших героїв не просто словами з гімну, це стало станом
душі.
Трагічні події в Україні,
тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Хвилиною
мовчання вшанували і пам`ять загиблих
героїв.
Плаче свічка,
плаче небо, плачуть люди
І від болю рветься серце на куски...
Серед нас, живих, не буде їх, не буде.
Вічна пам’ять вам, герої – земляки!
Ніхто не
залишився байдужим до почутого. Діти подарували виготовлені своїми руками
сувеніри, малюнки.
Омріяно і ми стоїмо
біля віконця і молимось про кращий для України час, молимось про захисників держави, які
охороняють наші кордони.
